Геть від України!
з рубрики / циклу «Про долю»
Безсоромні скаженіють,
Мов хижі піранії,
Вони те не розуміють,
Не ті в людей дані.
Не всі душу продали,
За рублі у крові,
Люди віру зберегли,
Ще й море любові.
Хижаки є хижаки,
Така вже їх вада,
Рвуть земельку залюбки,
Бо ж вона багата.
На ліси, родючі ниви,
На глибоке море,
Скаженіють, одуріли,
Горе буде, горе.
Рвуть за руки, за волосся,
Ставлять на коліна,
Страшне дійство відбулося,
Плаче Україна.
Плаче, мов мала дитина,
Й сльози проливає,
Один рід, одна родина,
Хтось те забуває.
Схаменіться, годі рвати,
Її на частини,
Можна й зуби поламати,
Геть від України!
м. Славута,
