Вирій весняних вітрів
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Маки у червоних снах хитають
Серед жита казку запашну,
А вітри у вирій відлітають,
Взявши на крило свою весну.
На прощання у вербові коси
Вплутався весняний пустунець,
Ще один – відлуння стоголосе
Від пташок уплів в весни кінець.
А он той розпатланий вітрище
Рвучко в небі темні хмари рве!
Заганяє в небо вище й вище
Злякане безумство грозове.
У вітри весняні оповите,
В тіні під пахучим ялівцем
Веселкове немовлятко літо
Тішиться весни близьким кінцем.
