04.06.2012 19:43
-
311
    
  2 | 2  
 © Субота Олександр

Може колись

Може колись я зустрінусь з тобою,

Вітром весняним, а може рікою,

Зоряним сяйвом у гожу годину,

Дощиком теплим у сонячну днину.   

 

Лину я в хвилях грайливих по світу,

В сонці, в коханні, у морі тривог,

Може для когось я став теплим літом,

Ну а комусь в серці біль до знемог.

 

Може колись ти побачиш як вранці,

Сонячний промінь пестить росу,

Знай, що то я у казковім убранстві,

Щастя краплинку до тебе несу.

 

Дощ забарився, прийшов серед ночі.

Затріпотіли цвітінням сади.

Пахне духмяним солодом просинь,

Ти здогадайся, до мене прийди.

 

Чуєш, співа у гаю соловейко.

Вітер легенько колише бузок.

Я доторкнуся, до тебе рідненька,

І відлечу до грайливих зірок.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 04.06.2012 21:08  Чернуха Любов => © 

Так ніжно і гарно!

 04.06.2012 20:09  Сашко Новік 

да, курсив сприймається. а настрої норм, то від радості і кохання ПІДлетить до зірок)

 04.06.2012 19:59  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже красиво! Та чому такі настрої? ((( Ще наврочите!