Сенсація
з рубрики / циклу «Гуморески»
На дорозі в Семенівку
Із Березівки
Сенсація все вже звела нанівець.
Автобус старенький на Соколівку
В`їхав в стовп. Може, стовпчик. Стовпець...
Бачте, таке тут нечасто буває.
Задля «частіше» ще треба стовпів.
Що ж, ну тепер від діброви до гаю
Знають усі це. Усі – й поготів.
«Жертви є?» – люди, мов спраглі до крові,
Сиплять питання, як гречку з мішка.
Ні, усі живі й на диво здорові.
Тільки водій ухопив синяка.
«Може, туманність?» – «Ага, з Альбіону!
День був яснісінький, як колосок!»
«Тільки ж – нікому!» – «Нікому!» – «Нікому…»
Ну а в «нікому» старий голосок.
Всі вже зібрались, причовгали хворі,
Справа, можливо, одна на життя!
Може, в машині щось? Чи мухоморів
Зранку наївся цей, без каяття?
Ледь не побили, сварили, кричали,
Справу роздули, як бульку в воді.
«Це ж йому діток малих довіряли!»
«Вперше такого побачив в житті!»
Бідний водій вже стояти не в змозі,
Але нічого їм всім не сказав, –
Сонячний зайчик стрибав на дорозі,
Мамині очі йому нагадав.