Скільки літ пройшло
Скільки літ пройшло, весен промайнуло,
Спогадом гірким душу огорнуло,
Часу багато спливло за водою,
Була колись я юною такою.
Мріяла ночами про щасливу долю,
Та дай серцю волю заведе в неволю,
Неначе у всьому доля сприяла,
Та гірка недоля свого часу ждала.
Тим моїм мріям не судилось здійснитись,
Не раз ще я буду гірко журитись,
Гірко журитись, долю проклинати,
Гіркі, гіркі сльози по ночах втирати.
Та мого смутку люди не бачать,
За моєю спиною собі судачать,
Заздрять на мою працю важку,
Та сум свій нікому не покажу.
На устах у мене усмішка завжди,
Та де сум той діти пораненій душі,
На чистий аркуш паперу його виливаю,
З ним розуміюсь, йому довіряю.
