Прощавай
з рубрики / циклу «Про долю»
Сказав для мене ти прощай,
Що було ти інколи згадай,
Пішов лиш залишив на снігу слід,
Разом прожитих в парі літ.
- Куди ти йдеш? - я тихо запитала,
- Тебе усі я ці роки кохала,
Та слід той швидко віхола покрила,
Вона холодна і ніколи не любила.
Немов проснулась я від сну,
Синочка за руку беру,
Той дорогоцінний скарб, мою любов,
Від мене він з тобою не пішов.
