Без гальм
з рубрики / циклу «про життя»
Скажено гупа серце, мов набат,
Пташками рветься із грудної клітки
І б`ють у ребра сотні воронят,
Щоб розірвати стримуючі сітки.
І сила струму в тисячІ ампЕр,
Згоріли в щент всі гальмівні колодки.
До біса гальма, їх нема тепер
Ми рвемо криком душі свої й глотки.
Повсюди злість розлита, мов смола,
В`язка і чорна... Чи ж ми так хотіли?..
Ще щось тобі кажу, та вже мене - нема.
Мене - нема. Тобі лишилось тіло.