Сова не спить
присвята людям-совам
Сова не спить, сова літає,
Щось у ночі глухій шукає
Й мугочить щось собі під ніс,
Земля, як чорний, дикий ліс.
Спитайтесь у сови що-небудь,
Кажіть в лице, не мовте небу,
Вона і тут, і там шмигає,
Голос у небо не сприймає.
Сова сидить, заснути хоче,
Лелека з комина клекоче,
Йому, як й їй, також не спиться,
Але вона на це не злиться.
А він засне, це лиш: Добраніч!
Останній вигук Богу на ніч,
А голосіння сов, це інше,
Ніч стан душі, і навіть більше.
Сова не спить, вже й не літає,
В реальності. А так кружляє.
В думках, у загадках, в нейронах,
В найпотаємніших районах.
І так минає ніч-потвора,
Так засинає птаха хвора,
Бо все болить, хоче польоту,
Бо любить дуже цю роботу.
04.04.06 р.
