06.06.2012 21:39

-

231

5 | 5

 © Андрій Гагін

Анонімний світ

з рубрики / циклу «Нуртовище думок»

Вдихаю молекули кисню й живу –

Їх тисячі років вдихали до мене.

Тут власного атома я не знайду,

У їхньому світі усе безіменне.

Невже у чужих мікрокосмах думки

Без мене народжує мозок до смерті.

І лиш електронів незримі струмки –

Навіки у тілі, в клітинах заперті…

Ніхто не повірить! Є в кожнім душа –

Мов птаха у клітці, та всюди літає.

Можливо для світу молекул чужа –

У них симбіоз, аж до вічності краю.

05.06.2012