Для мене
Люди як люди, звідки їм знати,
Як все твориться й живе,
Хто і як робить, все оце свято,
Що доповняє живе.
Десь там далеко, за горизонтом,
Мрії літають, живуть,
Сонце наповнює світлом безмежним,
Долю твою і людську.
Хто його знає, звідки все йдеться,
Світло і душі, життя,
Світ притаївся десь зовсім далеко,
Та все чекає творця.
Мабуть тобі це відомо, так треба,
Зірки на небі, земля,
Та все ж приходить питання до тебе,
Хто ж на цім світі і я.
Бачиться все, як це треба людині,
Все що оточує нас,
Створено богом давно, та людині,
Частку творця віддано.
Можеш життя ти прожити, як хочеш,
Можеш творити буття,
Віру свою піднімати на гору,
Та і віддати життя.
Кожен живе, як написано духом,
З вірою в серці своїм,
Та і здійснити задумане богом,
Кожен бажає в житті.
Люди як люди, мабуть так треба,
Щоб все здійснилось в житті,
Велич і щастя, більше не треба,
Більше не треба мені.