23.07.2015 11:29
18+
239 views
    
rating 5 | 9 usr.
 © Оля Стасюк

Забудь мене

Забудь мене

Це небо – сіре і гладке, як ртуть.

А місяць – жовтий, тріснутий, побитий.

Забудь мене, забудь мене, забудь

Веселу, тиху, лагідну і дику.

І коли хтось знайомий стріне нас, 

Спитає в тебе, в мене небайдужо, 

Скажімо, що давно усе гаразд.

Змовчімо, що отак згубили душі.

Ген місяць вже надувся, ніби сич, 

Застигла ніч в німій своїй напрузі.

Не клич мене, не клич мене, не клич, 

А відпусти, як відпускають друзів.

Я ж довго тебе чутиму, мабуть, 

Цей поклик не стиратиметься з віком.

Але мене

Забудь

Забудь

Забудь

Веселу, тиху, лагідну і дику.

Публікації: Оля Стасюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.08.2015 21:48  Немезида => © 

Чудово! Ви так майстерно передаєте душевний стан героїні, емоції, що вам справді віриш!  

 24.07.2015 08:40  Тадм => © 

У тому "Забудь" вчувається "не забувай"! гарно! 

 24.07.2015 08:33  Тетяна Белімова => © 

Інколи буває і так. Може несподівано, але шалено радісно буде, якщо не забуде))
Хай щастить)) 

 24.07.2015 05:56  Серго Сокольник => © 

Аха. Візьме- й НЕ ЗАБУДЕ))) 

 23.07.2015 23:14  Світлана Рачинська => © 

Неперевершенно!!!! !!! 

 23.07.2015 20:15  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно написано! А може не треба, щоб забував?