Ностальгія
Пройшов час як по венах наркота
Дорослою я стала й вже не та
Яка була тоді: весела і завзята
Зустрічала кожен день як справжнє свято
Тепер вже не заглушить стільки болю
В бокал налитий струмінь алкоголю
І сигаретний дим нічим не допоможе
За що мені дано ці муки, Боже?!
Чому жорстоким став цей світ
Де взялося у ньому стільки бід
Які змінили радість на тривогу
Й проклали тернами мою дорогу?
Приходить смерть і забирає всі надії
Де я могла здійснити свої мрії
З людьми, яких тепер немає
А з ними часточка душі вмирає
Хоч важко, але треба в світі жити
На волю свої муки відпустити
Йти до мети й ніколи не здаватись
А головне - щасливо залишатись.
