Субота Олександр ностальгія
Ось і все,
Добігають думки
До нового століття.
Що було – огризнулося
Пасмом вітристого сну.
Розсипаючись в пошуках істин
Стає тільки тісно -
Не засну, не засну, не засну…
Заблукали слова, чи то горді,
чи терплять зізнання.
В оберемку душа не воліє
Вітатись з вогнем.
Ніжно дихає осінь,
Зоріє пожовклим коханням.
І тебе проводжає у літо
Холодним дощем.
21.10.2013 13:11 Тетяна Чорновіл => © |
 Надзвичайно! |
20.10.2013 16:51 Тадм |
 гарно |
20.10.2013 11:39 Деркач Олександр => © |
 Гарно... |
20.10.2013 09:07 Дебелий Леонід Семен... => © |
 Сподобалося, хвилююче! |
20.10.2013 00:38 Ірина Червінська-Ман... => © |
 Гарно, особливо сподобалось про вітристий сон))) моє чудово |
19.10.2013 20:42 Каранда Галина => © |
 чудово. тричі перечитувала - так сподобалося! хотіла щось виділити - все треба... як на мене - це найсильніший з Ваших. З повагою, був би капелюх - зняла б... |