Ностальгія
з рубрики / циклу «Присвячення»
"Старенька груша дихає на пальці,
їй , певно, сняться повні жмені груш.
Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить. "
Ліна_Костенко
їй , певно, сняться повні жмені груш.
Їй сняться хмари і липневі грози,
Чиясь душа, прозора, при свічі.
Живе в тій хаті сивий-сивий спомин,
улітку він під грушею сидить. "
Ліна_Костенко
Бур`янами заросли подвір`я, сад,
Де-не-де ще є тюльпани і нарциси,
Обіймає хату дикий виноград,
А під тином рясно зацвіли іриси…
У дворі скрипить колодязь-раритет,
І сміється сонце в синій високості,
На веранді у куточку силует,
Мабуть він когось давно чекає в гості…
Білі стіни посіріли від дощів,
Зморшки-тріщини, немов болючі рани,
Крізь асфальт до світла пнуться спориші,
А раніш було подвір`я бездоганним…
Стогне сумно на даху старий димар,
Згадує минуле, як курив щоранку,
І торкався димом до пухнастих хмар,
Їм співав щоночі ніжну колисанку…
#Ольга_Шнуренко
м. Київ,