14.06.2012 10:34
-
293
    
  4 | 4  
 © Андрій Гагін

Маковий цвіт

з рубрики / циклу «Промені сонця. Літо»

Паленіє навколо червоним вогнем

І розкидана квітів, тендітність цих маків.

Під поривами вітру, пелюстки дощем -

Всі злітають доверху, на поле, між злаків.

 

Все пришіптує колосом шовковий лан;

Його також підкошує, іноді, вітер.

Та у кожного свій є, на жаль, ураган -

Невгомонно він цвіту пелюстки всі витер.

 

Вони справжні, живі все ж лежать на землі,

Мов природи пожежу розсіяли квіти.

Не в пелюстках їх сила, а в тому зерні,

Що дозрівши, розвіє, той самий, все вітер.



11.06.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 30.06.2012 14:55  © ... => Деркач Олександр 

Дякую!

 30.06.2012 14:55  © ... => Каранда Галина 

Дякую!

 14.06.2012 20:21  Деркач Олександр => © 

Хотів це саме написать, а тут побачив крайній коментар - приєднуюсь до нього

 14.06.2012 19:55  Каранда Галина => © 

так, останні рядки дуже сильні.

 14.06.2012 13:02  © ... => Чернуха Любов 

Дякую!

 14.06.2012 13:02  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую Тетяно!

 14.06.2012 12:54  Чернуха Любов => © 

Дуже ніжно і гарно!

 14.06.2012 10:58  Тетяна Чорновіл => © 

І справді! Сила не в пелюстках, а в зерні! (хоч і в красі пелюсток також)
Гарна замальовка! Я про пелюстки маків також писала!
Правда, в Вашому вірші більше мудрої філософії!
А мене на ніжність пробило! :)))