Чернуха Любов Я не люблю палаючі гвоздики
Вшановувати пам’ять з ними йдуть,
І полководцям й діячам великим
Із них вінки розпечені зів’ють.
Я не люблю палаючі гвоздики,
Червоний колір, ніби їхня кров.
І в нетрях споминів - забуті і безликі,
В барвистім пафосі урочистих промов.
Я не люблю палаючі гвоздики,
Вони не щирі в образі прикрас.
В них бачу біль, іще в них чую крики,
Їх не лікує, лише множить час.
м. Кривий Ріг, червень 2012р
16.06.2012 22:28 Лідія Яр |
 теж не люблю гвоздики, люблю ромашки , айстри. |
15.06.2012 11:41 Тетяна Чорновіл => © |
 Згодна! Також не люблю гвоздики! Навіть інших кольорів! Здавна у них репутація комуністичних квіток! |
15.06.2012 09:37 Деркач Олександр => © |
 Теж не люблю гвоздики, просто не подобаються, і ідеологія не причому, люблю троянди і конвалії |
15.06.2012 09:19 © ... => Каранда Галина |
Галино, після Вашого екскурсу в історію мені стало трішки соромно, тому що я написало просто про своє відношення до цих квітів, ще з дитинства після смерті батька, коли всі йшли і несли саме червоні гвоздики, тепер на рівні підсвідомості дивитися на них спокійно не можу.. |
14.06.2012 23:13 Каранда Галина |
 і ще ... Тридцятого березня 1952 року в Греції був страчений грецький національний герой, відважний борець За щастя свого народу Нікос Белояніс. Вороги народу звели на нього наклеп і домоглися смертного вироку. Гордо стояв перед суддями молодий патріот, спростовуючи одне за одним звинувачення. А у куточку його рота вогнем палахкотіла гвоздика - символ правди, нескореності й надії. З цією квіткою славний герой і загинув. Гвоздику шанують не тільки в Греції, її можна побачити в усіх квітниках світу, а взимку - на багатьох підвіконнях квартир. Дуже люблять цю квітку у Франції. На півдні, в Ніцці, біля підніжжя пам`ятника О. І. Герцену висаджено червоні гвоздики. Вогняним килимом палають гвоздики біля славної стіни комунарів у Парижі, нагадуючи про кров палких сердець загиблих. Червона гвоздика символізує прагнення до свободи, стає своєрідним символом опору, не здоланності. Відома письменниця М. Шагінян в оповіданні «Пермська гвоздика» розповідає про чудовий монумент «Партизану» в Пармі. Одного разу фашисти підклали під статую бомбу. Проте монумент не вибухнув, і всі могли бачити, що весь простір навколо нього був закиданий червоними гвоздиками. А серед них - дощечка з написами: «Мир та повне роззброєння! Ні фашизмові, хай живе опір!, «Слава партизанам, смерть фашистам!» так що ваші асоцівції цілком виправдані... |
14.06.2012 23:08 Каранда Галина |
ага, дійсно,французькі комунари обрали символом революції червону гвоздику Червона гвоздика - це символ мужності, урочистості правого справи, квітка революційних перетворень і одночасно символ заручення, чистого кохання і вірності. Гвоздика - це квітка і солдата-переможця, і юної нареченої. У ній буйство спекотного літа і сувора краса альпійських скель. |
14.06.2012 22:59 Каранда Галина |
полізла в гугл... гвоздика - це: Серед квітів є кілька особливих видів, які змінюють свої значення в залежності від кольору. |