14.06.2012 22:52
-
1133
    
  4 | 5  
 © Чернуха Любов

Я не люблю палаючі гвоздики

Я не люблю палаючі гвоздики,

Вшановувати пам’ять з ними йдуть,

І полководцям й діячам великим

Із них вінки розпечені зів’ють.


Я не люблю палаючі гвоздики,

Червоний колір, ніби їхня кров.

І в нетрях споминів - забуті і безликі,

В барвистім пафосі урочистих промов.


Я не люблю палаючі гвоздики,

Вони не щирі в образі прикрас.

В них бачу біль, іще в них чую крики,

Їх не лікує, лише множить час.



м. Кривий Ріг, червень 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.06.2012 22:28  Лідія Яр 

теж не люблю гвоздики, люблю ромашки , айстри.

 15.06.2012 11:41  Тетяна Чорновіл => © 

Згодна! Також не люблю гвоздики! Навіть інших кольорів! Здавна у них репутація комуністичних квіток!

 15.06.2012 09:37  Деркач Олександр => © 

Теж не люблю гвоздики, просто не подобаються, і ідеологія не причому, люблю троянди і конвалії

 15.06.2012 09:19  © ... => Каранда Галина 

Галино, після Вашого екскурсу в історію мені стало трішки соромно, тому що я написало просто про своє відношення до цих квітів, ще з дитинства після смерті батька, коли всі йшли і несли саме червоні гвоздики, тепер на рівні підсвідомості дивитися на них спокійно не можу..

 14.06.2012 23:13  Каранда Галина 

і ще ...

Тридцятого березня 1952 року в Греції був страчений грецький національний герой, відважний борець За щастя свого народу Нікос Белояніс. Вороги народу звели на нього наклеп і домоглися смертного вироку. Гордо стояв перед суддями молодий патріот, спростовуючи одне за одним звинувачення. А у куточку його рота вогнем палахкотіла гвоздика - символ правди, нескореності й надії. З цією квіткою славний герой і загинув.

Гвоздику шанують не тільки в Греції, її можна побачити в усіх квітниках світу, а взимку - на багатьох підвіконнях квартир. Дуже люблять цю квітку у Франції. На півдні, в Ніцці, біля підніжжя пам`ятника О. І. Герцену висаджено червоні гвоздики. Вогняним килимом палають гвоздики біля славної стіни комунарів у Парижі, нагадуючи про кров палких сердець загиблих.

Червона гвоздика символізує прагнення до свободи, стає своєрідним символом опору, не здоланності. Відома письменниця М. Шагінян в оповіданні «Пермська гвоздика» розповідає про чудовий монумент «Партизану» в Пармі. Одного разу фашисти підклали під статую бомбу. Проте монумент не вибухнув, і всі могли бачити, що весь простір навколо нього був закиданий червоними гвоздиками. А серед них - дощечка з написами: «Мир та повне роззброєння! Ні фашизмові, хай живе опір!, «Слава партизанам, смерть фашистам!»

так що ваші асоцівції цілком виправдані...

 14.06.2012 23:08  Каранда Галина 

ага, дійсно,французькі комунари обрали символом революції червону гвоздику

Червона гвоздика - це символ мужності, урочистості правого справи, квітка революційних перетворень і одночасно символ заручення, чистого кохання і вірності. Гвоздика - це квітка і солдата-переможця, і юної нареченої. У ній буйство спекотного літа і сувора краса альпійських скель.

 14.06.2012 22:59  Каранда Галина 

полізла в гугл... гвоздика - це: Серед квітів є кілька особливих видів, які змінюють свої значення в залежності від кольору.
Гвоздика - це пристрасть, перше кохання, чарівність, вірність, непорочність.
Рожева гвоздика - символ материнської любові.
Фіолетова гвоздика - примхливість, непередбачуваність.
Червона гвоздика - захоплення, гордість, чарівність.
Біла гвоздика - невинність, ніжність і чистота.
Смугаста гвоздика - відмова, але з жалем.
але в мене теж асоціації, як у Вас. При соєзі вважалося, що гвоздика - улюблена квітка Леніна, тому вона й набула такого значення в нашому сприйнятті... зараз ще погуглю з цього приводу...