14.06.2012 00:57
-
202
    
  2 | 2  
 © Чернуха Любов

Хочу до тата

«Хочу до тата!» - гУби дула доня,

З ним на рибалку, за грибами в ліс,

Та очі мами, не її - сторонні,

Ніби не бачать, донечки них сліз.

Татусь «невдаха» - бізнес промугикав,

Заїхав в нетрі українських сіл.

Там в нього річка, в спокої безлика,

Невтомність духу і свобода тіл.

Маленьке поле - всіяне хлібами,

Старенька хата, криниця у дворі.

Донька просила дозволу у мами,

Зробити крок на батьківський поріг.

Та невблаганна, від образи, жінка,

Не піддається щирим молитвАм.

І мається, картається кровинка,

Розділена батьками пополам.



м. Кривий Ріг, червень 2012р

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.06.2012 21:01  Деркач Олександр => © 

Ситуація...

 14.06.2012 13:06  Андрій Гагін => © 

Сумно. Але вірш гарний!

 14.06.2012 11:02  Тетяна Чорновіл => © 

Гірка поезія, так часто буває...

 14.06.2012 01:03  Каранда Галина 

сумно, звісно, та зазвичай ті тати теж не дуже рвуться до дитини... хіба на словах...