Надія
з рубрики / циклу «Спорт пройшов»
Плачу, але сподіваюсь
По 15 мільярдів нейронів,
кинуто в домну матчу,
тугими клубками нервів,
зв`язаний розпач очей,
гіркі сльози фанів,
що знов нарікають на вдачу,
навіть затримавши першість,
не приховав дощ оцей.
Та вкотре здіймається прапор,
трибунами котиться хвиля,
і вгору здіймаються руки,
скандуючи: Україна!!!
Хоч свисток поставив вже крапку,
і у віри поламано крила,
та не згорить ніколи у муках,
асбестоцементна наша надія!
