20.04.2012 19:48
-
274
    
  4 | 4  
 © Деркач Олександр

КВІТ НАДІЇ

Птаху щастя не спіймала -

Печаль-птаха на руках.

Журби плаття одягала

І бродила по лугах.

Все шукала квіт надії.

Трави тихо прошептали -

Ти посій навкруги мрії,

Бережи, щоб не топтали.

Печаль-птаху відпусти,

І зніми свою журбу.

Перестань людей клясти

І прости - людську ганьбу.


Непомітно навесні,

Між твоєю суєтою,

Квіт надії зарясніє

У сріблястім травостою.


У сорочці, у квітчастій,

У долоні мрії жменька,

Погукай тихенько щастя -

Прилетить. Повір, рідненька. 



м.Прилуки, 20.04.2012

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.04.2012 12:33  Андрій Гагін => © 

Гарно і щиро! Так, в душі потрібно вирощувати мрії, може як виростуть - дадуть плоди щастя.

 20.04.2012 23:22  Тетяна Белімова => © 

Ого! Як не відпускає, значить, ще кохає... Забувають лише тих, до кого вже почуттів немає. Успіху Вам!

 20.04.2012 22:03  © ... => Лідія Яр 

Щиро дякую

 20.04.2012 21:36  Лідія Яр 

Дуже гарно. ніжно. Особливо останні чотири рядочки..

 20.04.2012 21:27  Сашко Новік => © 

ну, так коефіцієнт інфляції)

 20.04.2012 21:26  Каранда Галина => © 

мені взагалі Макаревич подобається ( тільки не макарони його:))

 20.04.2012 21:24  © ... => Каранда Галина 

Спасибі, люблю Машину на початку

 20.04.2012 21:23  © ... => Сашко Новік 

Тільки мрії дорого тепер коштують

 20.04.2012 21:22  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую

 20.04.2012 21:15  Каранда Галина => © 

чомусь відразу асоціація пішла:
Текст песни Синяя Птица (Машина Времени)
Мы в такие шагали дали
Что не очень-то и дойдешь
Мы в засаде годами ждали
Невзирая на снег и дождь
Мы в воде ледяной не плачем
И в огне почти не горим
Мы охотники за удачей
Птицей цвета ультрамарин
Мы охотники за удачей
Птицей цвета ультрамарин
Говорят что за эти годы
Синей птицы пропал и след
Что в анналах родной природы
Этой твари в помине нет
Говорят что в дальние страны
Подалась она навсегда
Только я заявляю прямо
Это полная ерунда
Только мы заявляем прямо
Это полная ерунда
Синей птицы не стало меньше
Просто в свете последних дней
Слишком много мужчин и женщин
Стали сдуру гонять за ней
И пришлось ей стать осторожной
Чтоб свободу свою спасти
И вот теперь почти невозможно
Повстречать ее на пути
И вот теперь почти невозможно
Повстречать ее на пути
Стала пуганой птица удачи
И не верит людским рукам
Да и как ей быть иначе
Браконьеры и тут и там
Подкрадешься она обманет
И вот уже навсегда ушла
И только небо тебя поманит
Синим взмахом ее крыла
И только небо тебя поманит
Синим взмахом ее крыла
И то-то-только небо тебя поманит
Синим взмахом ее крыла
И то-то-только небо тебя поманит
Синим взмахом ее крыла

 20.04.2012 20:19  Сашко Новік 

сподобалось. щастя треба мріями годувати)

 20.04.2012 20:08  Тетяна Чорновіл => © 

Гарно і сумно! А клясти, дійсно, нікого не треба! Все буде добре... Мабуть...

 20.04.2012 20:04  Тетяна Белімова 

Відчувається, що звертаєтесь до рідної душі! Такі слова щирі, гарні, мова така добірна! Мені здається, кожна б оцінила таке звернення!