Шабаш світлячків
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Ми полонянки, страхом оповиті,
Ми мрії, в вас ув’язнені роками,
У свято мрій на ночі оксамиті
Злітаєм вільно в небо світлячками.
Не кожен той, хто нас спромігся мати,
Побачити політ наш змогу має,
Та ми, немов майбутнього стигмати,
Враз збудемось для тих, хто нас піймає.
Якщо ж у когось наміри нещирі,
Що в них задумав зло комусь звершити,
Не мрії ми – жучки звичайні сірі,
Не здатні й дня кінець наворожити.
До біса запитання “а чи вдасться?”,
Це шабаш ваших мрій необережних!
На віддалі з минулого до щастя
Палаємо у трепетах безмежних.
Хоч завтра знову будемо в полоні
В уяви, що для чогось нас створила,
Та зараз наша ніч! У її лоні
Знов шабаш мрій розправив горді крила!
