Так вітряно!
з рубрики / циклу «ДИТИНСТВО»
Так вітряно було! Ломило кості,
Кудись по небу хмари полетіли…
А три жуки набились раптом в гості
І в піжмурки погратись захотіли.
Та ж вітряно! Дощинки пролітали
З насупленого неба непривітно.
Ті три жуки це точно підглядали!
Хіба мене було з-під листя видно?!
Мені сказали: – Йди тепер жмурися!
Хоч вітряно… Ото вже налякали!
А три жуки ті так і не знайшлися,
Чи може десь у хмарах заблукали?