Оксана Корнієнко З ребра
Я тобі все життя принесу,
Щоб нас Сили Небесні вінчали.
Не зважай на мою ти красу,
Адже ти – головний, ти – причал мій.
Заховай ти мене від усіх
Біля серця так близько і ніжно,
Щоб одне було тіло і сміх,
Щоб було в душах спільне і вічне.
Не зважай, що тендітна й м’яка
І не гримай, що я полохлива.
Може, логіка, ну…, «не така»…
Тільки ти, дійсно, ти – справжнє диво.
Ти із сильних і добрих див,
Я – бліда тиха усмішка неба.
Це ж Господь мене відділив
Найніжнішою гранню від тебе.
5.01.06
03.07.2012 14:10 © ... => Каранда Галина |
Це мрія про щасливу сім`ю, яка, слава Богу, майже здійснилася. "Майже", тому що, звичайно, не ідеальні обоє, а так все добре :) Я виставлю вже, так би мовити, "продовження". :) |
02.07.2012 15:19 Каранда Галина => © |
 )))) а я неможу отак, з ЛГ))))))) |
02.07.2012 14:19 © ... => Каранда Галина |
Це написано за два роки до знайомства з чоловіком. Я тоді взагалі ні з ким не зустрічалася :) |
02.07.2012 11:32 Каранда Галина |
я теж за патріархат!) але якщо співати їм тільки отаких пісень - зазнаються і псуються... не переборщіть!) |
02.07.2012 10:26 Деркач Олександр => © |
 Дуже сподобалось! |