Ця зустріч раптова -
просто присісти.
Давня знайома.
Напій ігристий.
Бокали тримаємо,
на рівні обличчя.
На грані ми граємо
сміючись і хмеліючи.
Погляд примружений,
крізь призму повітря.
Дружба порушена -
ми в стані новітньому.
Штам в атмосфері
мікробів кохання -
реальність матерії.
Спокуси пізнання...
ковток за ковтком.
Бажання бацили,
спіраллю витком,
нас охопили.
В минулому часі
нас не існує -
вже біомаса
функціонує...
І вже непотрібно
нам діалогу,
бокали в надриві
впадуть на підлогу.
І вщент, до останку,
не встигаючи впасти -
всі грані в уламки...
І їх вже не скласти.
м.Прилуки, 09.07.2012
