РАНОК. ЗУПИНКА.

На зупинці, в чеканні,

свій недопалок сну,

у міському світанні

остаточно струсну.

І двірник нецензурно

мене обмете.

Я на вигляд культурний,

але алібі де?

Під ногами у мене,

на зупинці, сміття.

Ну не п`ю я портвейну,

хоч китайське взуття.

Не ширяюсь шприцами,

та й ночую я дома.

Не дружу з пацанами,

і люблю без кондому.

Не жую. Не палю.

Не вживаю насіння.

Із пластмаси не п`ю.

І я маю сумління.

Зиркнув, ще раз, двірник

на мене спідлоба -

Вас би всіх на смітник,

бери вас хвороба!...

Я поїхав.

А він ще, з лопатою,

по дорозі ходив -

зішкрібав там, плескатих,

собак і котів...