11.07.2012 10:18

-

219

7 | 7

 © Наталка Янушевич

Привіт, мій любий, день тебе втомив.

Нарешті вдома. Сядь, побудь зі мною.

На тій світлині з янголом – то ми,

Коли були сім’єю молодою.

Помовч. Влови спокійний дому ритм

І пригорни мене, уперше наче.

Наш янгол посміхається згори

І всьому надає небесних значень.

Ще ноги йдуть і руки роблять щось…

Минеться, тільки дійдеш до подушки.

У нас з тобою справжнє відбулось –

Спорідненість у долях і у душах.