11.07.2012 10:18
-
201
    
  7 | 7  
 © Наталка Янушевич

Привіт, мій любий, день тебе втомив.

Нарешті вдома. Сядь, побудь зі мною.

На тій світлині з янголом – то ми,

Коли були сім’єю молодою.

Помовч. Влови спокійний дому ритм

І пригорни мене, уперше наче.

Наш янгол посміхається згори

І всьому надає небесних значень.

Ще ноги йдуть і руки роблять щось…

Минеться, тільки дійдеш до подушки.

У нас з тобою справжнє відбулось –

Спорідненість у долях і у душах.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.07.2013 14:50  Олена Вишневська 

Дуже чисті і світлі почуття. Спорідненість це головне!

 12.07.2012 13:22  © ... => Недрукована 

Спасибі, що читаєте. :)

 12.07.2012 10:51  Недрукована 

Ой, як гарно!
Весь текст пронизаний дивовижним світлом!
Дуже сподобалось))

 12.07.2012 10:46  Деркач Олександр => © 

Чудово, по-жіночому мило і затишно

 11.07.2012 18:12  © ... 

Дякую за коменти.

 11.07.2012 16:56  Каранда Галина => © 

тепло-тепло... і рідно-затишно...

 11.07.2012 11:24  © ... => Тетяна Чорновіл 

Навзаєм, пані Тетяно.

 11.07.2012 10:43  Тетяна Чорновіл => © 

Дуже тепло і душевно! Дякую. :))