Лідія Яр
Все життя лиш чекала чогось,
Сподівалась на диво велике.
Та губила маленькі дива
Безліку.
Не земних все ждалА почуттів.
На велике кохання чекала,
А звичайне, земне, не по ній.
Минала.
Не такими були усі дні.
Завтра, вірила, буде все краще.
А сьогодні - мине хай скоріш.
Пропащий.
І летіло життя день за днем
Разів двадцять міняла імідж.
Не земних не знайшла почуттів.
Фініш.
16.07.2012 18:40 © ... => Григат Александр |
Дякую |
16.07.2012 12:33 Деркач Олександр => © |
 Класно і цікаво по формі і суті!!! |
14.07.2012 18:21 © ... => Каранда Галина |
А таке, мабуть , близьке багатьом, душі ж у нас для чого7 |
14.07.2012 18:17 Каранда Галина |
 просто чудово! і дуже близьке... |
14.07.2012 16:22 © ... |
Дякую |
14.07.2012 16:21 © ... |
Ну тут не зовсім про мене, але є дещо, диму ж без вогню.... |
14.07.2012 16:14 © ... => Тетяна Чорновіл |
Ага. І то не так і то не сяк, а в результаті - розбите корито. |
14.07.2012 15:41 Тетяна Чорновіл => © |
 Який там фініш! Перебудовуйтесь, нарешті, щоб думати про сьогоднішній день! А не так, як при совдепії: колись комусь буде комунізм, а зараз усі затягніть тісно паски! :))))) |
14.07.2012 08:32 Субота Олександр |
 Цікава форма написання. |