18.07.2012 19:43

-

269

8 | 8

 © Лідія Яр

БЕЗДОМНИЙ ПОЕТ

з рубрики / циклу «про життя»

Все життя, мов по лезу ножа,

Раню душу, зализую рани.

Знаю сам - є в усього межа,

ТІльки бачу - моїй іще  рано.

Не надбав я багатства собі.

Добрі люди позбавили хати.

То ж лиш вірші розрада в журбі,

Дяка Музі, їх маю багато.

Я живу, мов  бродячий той пес,

Марно днями  блукаю по місту.

Не потрібен нікому поет,

Та поету ж, теж треба щось їсти.

І забувши про гордість свою

Я щодня побиратися мушу.

І сміються в юбличчя ---поет,

Та  жбурляють камінням у душу.

І  бува, так   нестерпно болить,

Що думки насідають все гірші..,

Жити пробував я б без душі,

Та, чи  зможу я жити без вІршів?

.