Деркач Олександр Мінливі кола по воді...
Мінливі кола по воді безладно креслить
непевний дощ, у плетиво думок і мрій.
По протоколу діє влада піднебесся
і ревно вгледіла перетин двох стихій.
Ми їй належимо, без наших жодних прагнень.
Вона з`єднає нас, без згоди, коли-небудь.
Освятить дощ мереживом холодних крапель,
а згодом сонцем, нас повінчає небо.
м.Прилуки, 10.09.2013
21.09.2013 19:33 Ольга Шнуренко |
 Особливо сподобалися ось ці рядочки: |
11.09.2013 01:24 Наталія Сидорак => © |
 Гарний і глибокий вірш... Щось я така сентиментальна стала останнім часом) |
10.09.2013 22:53 © ... => Каранда Галина |
життя як Паганіні, пообривало всі струни і тепер ізголяється на одній, останній...-афоризм від мене - згодиться? |
10.09.2013 22:02 Марієчка Коваль |
 Гарно. Мрійливі кола. а не мінливі. мінливі то пігано. пігано) але то вже не про дощ. Дуже. |
10.09.2013 18:58 Тадм |
 клааасноооо!!! |
10.09.2013 15:50 Олена Вишневська |
 Проникливий біль! Сподобалося. Щиро і відверто! |
10.09.2013 15:26 Тетяна Чорновіл => © |
 Тендітна філософія дощу! Чи так уже й без згоди... |
10.09.2013 13:00 Недрукована => © |
 Файно! =) |
10.09.2013 12:34 Володимир Пірнач => © |
 Заздрю вам, Олександре.. |
10.09.2013 10:34 Ірина Затинейко-Михалевич |
 повінчані небом...як крутезно)))))))) |
10.09.2013 08:53 Світлана Рачинська => © |
 Дуже романтично...Вірно підмічено про піднебесну владу, якій ми належим. Легко, гарно, осяйно...Тільки чудово! |
10.09.2013 07:59 Тетяна Белімова => © |
 І тут дощ як стихія кохання... Останній рядочок дуже сподобався. |
10.09.2013 07:00 Каранда Галина |
 класно |