10.09.2013 10:56
З дозволу батьків18+
195 views
Rating 5 | 10 users
 © Деркач Олександр

Мінливі кола по воді...

...N

Мінливі кола по воді безладно креслить 

непевний дощ, у плетиво думок і мрій.

По протоколу діє влада піднебесся 

і ревно вгледіла перетин двох стихій.


Ми їй належимо, без наших жодних прагнень.

Вона з`єднає нас, без згоди, коли-небудь.

Освятить дощ мереживом холодних крапель,

а згодом сонцем, нас повінчає небо.

м.Прилуки 10.09.2013



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Жартівливий вірш "Отрута" | Деркач Олександр 18». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Вірш "В саду де осипаються надії" | Деркач Олександр 18».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 21.09.2013 19:33  Ольга Шнуренко 

Особливо сподобалися ось ці рядочки:

Мінливі кола по воді безладно креслить
непевний дощ, у плетиво думок і мрій.
Освятить дощ мереживом холодних крапель,
а згодом сонцем, нас повінчає небо. 

 11.09.2013 01:44  Тетяна Ільніцька => © 

нащо ж так жорстоко???
з коханням... нівроку...
серйозний мужчина
не кине в трясину! 

 11.09.2013 01:41  Наталія Сидорак => © 

О ні, тільки не фройляйн))) Відчуваю себе зразу німкенею, а я нею не хочу бути))) Не мій фасон) 

 11.09.2013 01:36  © ... => Наталія Сидорак 

сентиментальність пасує fraulein)) Дякую) 

 11.09.2013 01:31  © ... => Тетяна Ільніцька 

стихії радію
камінь на шию
коханню одіну
в болото закину
а сам опрокину
стаканчик "Коніни"

коніна - жарг. коньяк))) 

 11.09.2013 01:24  Наталія Сидорак => © 

Гарний і глибокий вірш... Щось я така сентиментальна стала останнім часом) 

 11.09.2013 01:20  Тетяна Ільніцька => © 

чи варто курок?
кохання ковток!
рецепт тут простий -
стихії радій!))) 

 11.09.2013 01:05  Каранда Галина => © 

вірю. навряд чи вийде. 

 11.09.2013 01:00  © ... => Каранда Галина 

ні, струни не рвали, він сам так грав що рвались струни, він часто догравав концерти на двох, на одній струні і ніхто цього не помічав, він доводив і себе до виснаження і інструменти, а міф виник з правдивої історії коли йому подали скрипку не перевіривши настройку, він відразу це зрозумів і якимсь дивом миттєво відчув як переграть аплікатуру...а віртуал то да)) тому і думаю - скоро в похід на Десну, відпочину, а там не знаю може абстрагуюсь))) а ні, значить на інші сайти, там не з ким не спілкуюся, просто виставляю, читаю відгуки, так простіше, бо ТУТ щось дуже близька вже дистанція і нетільки до когось одного)), а взагалі до всіх, в мене такий характер - відкриваюся, зближаюся і шипаки набиваю, добре як тільки самому собі)) 

 10.09.2013 23:57  Каранда Галина => © 

Паганіні ж не сам обривав... йому пообривали, наче, він лиш дорвав спересердя.... чи ні? афоризм згодиться... пам"ятаєте, я пропонувала Гаврила афористом зробити... чим він не Прутков?
а щодо змісту афоризму - хто знає, чи це остання, чи не остання... я добре знаю, як може ранити віртуал, тому не мені Вам казати, що це таки віртуал... 

 10.09.2013 23:25  Марієчка Коваль => © 

о... у мене давно електронка mriamari@ ukr.net mail.ru, тому права такі. давно. А Паганіні... інколи хочеться простих речей і людей. я вірю , саме таким і він був якось. Саме так інколи треба жити. іі думати. я чото втомилась від складної поезії. і висловів.звиняйте. 

 10.09.2013 23:25  Марієчка Коваль => © 

о... у мене давно електронка mriamari@ ukr.net mail.ru, тому права такі. давно. А Паганіні... інколи хочеться простих речей і людей. я вірю , саме таким і він був якось. Саме так інколи треба жити. іі думати. я чото втомилась від складної поезії. і висловів.звиняйте. 

 10.09.2013 22:53  © ... => Каранда Галина 

життя як Паганіні, пообривало всі струни і тепер ізголяється на одній, останній...-афоризм від мене - згодиться? 

 10.09.2013 22:47  © ... => Марієчка Коваль 

як Мрієчці так і мрійливі відразу подавай)) твоє "пігано" нагадало мені мою власну фразу - життя як Паганіні, пообривало всі струни і тепер ізголяється на одній, останній... 

 10.09.2013 22:42  © ... => Тадм 

Спасибі... 

 10.09.2013 22:02  Марієчка Коваль 

Гарно. Мрійливі кола. а не мінливі. мінливі то пігано. пігано) але то вже не про дощ. Дуже. 

 10.09.2013 18:58  Тадм 

клааасноооо!!! 

 10.09.2013 16:05  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую, філософю потроху)) 

 10.09.2013 16:04  © ... => Олена Вишневська 

Спасибі...то не реально, із царини фантастики)) або з містичної сфери)) це певно навіть смішно... 

 10.09.2013 15:50  Олена Вишневська 

Проникливий біль! Сподобалося. Щиро і відверто!
А, може, все-таки з`єднає вас без згоди коли-небудь? 

 10.09.2013 15:26  Володимир Пірнач => © 

Тексти, які вилазять із душі і подібних з нею місць відразу відчуваються, їх важко зплутати з пластмасово-витягнутими. У тому і суть.
Живі тексти це сила, але вони вимагають особливого ресурсу.. :) розумію вас. 

 10.09.2013 15:26  Тетяна Чорновіл => © 

Тендітна філософія дощу! Чи так уже й без згоди... 

 10.09.2013 15:22  © ... => Володимир Пірнач 

справа в тому що коли пишу відсторонено, зараз признаюся)) - я інколи продаю тексти пісеньок для російського шансону)) без авторства, то там да все по-барабану, а зараз все іде із пафосної-пакостної душі яка типу закохана)) то боляче... 

 10.09.2013 15:17  Володимир Пірнач => © 

Дивно, у мене навпаки, я так виписався минулого року, що в цьому році за вісім місяців від сили пару текстів.. і мене це злить. Теба вийняти з голови цвях, який туди забитий, бо якось мені не дуже живеться як нормальній людині..
:) 

 10.09.2013 15:12  © ... => Володимир Пірнач 

а я ні...хочеться собі в мозок вставити якийсь чіп щоб регулював емоції, почуття або нафіг вопче іржавий цвях забити))) 30 років тому був так і зробив, і потім жив як нормальна людина без текстів, а це рік тому розв`язав...а тєпєряча ваще капець))) певно треба написати тіпа "піду я у садочок та наімся червячків")))) знову зав`язать років на 20))) 

 10.09.2013 15:04  © ... => Недрукована 

Спасибі... 

 10.09.2013 13:00  Недрукована => © 

Файно! =) 

 10.09.2013 12:34  Володимир Пірнач => © 

Заздрю вам, Олександре..
кожен день по тексту..
по гарному тексту..
Сподобалось. 

 10.09.2013 11:20  Лана => © 

А ось і кола...))

 10.09.2013 10:55  © ... => Лана 

та я теж люблю))) 

 10.09.2013 10:54  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

якщо за вечір - гляну... 

 10.09.2013 10:53  Ірина Затинейко-Миха... => © 

мудра...) невелика - за вечір можна здужати... 

 10.09.2013 10:53  Лана => © 

Ну що Ви?... А я люблю дощ. Я ж з найкращими думками) 

 10.09.2013 10:51  Лана => © 

Тоді зрозумілий " Взяв би я сокиру"...))) 

 10.09.2013 10:51  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

не читав, цікава? 

 10.09.2013 10:50  Ірина Затинейко-Миха... => © 

згадалась книжка Бруно Фереро "Коло на воді"...як і назва Вашого вірша 

 10.09.2013 10:48  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Дякую)) 

 10.09.2013 10:48  © ... => Лана 

ага...якась волога романтика...Дякую)) 

 10.09.2013 10:47  © ... => Тетяна Ільніцька 

Дякую... 

 10.09.2013 10:46  © ... => Лана 

там в кінці дужки смайлики))) та й маузер конфіскували ще 30 років тому.... 

 10.09.2013 10:40  Лана => © 

Я вже починаю за Вас переживати... Такі зміни настрою насторожують. 

 10.09.2013 10:34  Ірина Затинейко-Миха... 

повінчані небом...як крутезно)))))))) 

 10.09.2013 10:22  © ... => Тетяна Ільніцька 

дощ як стіна
тиша німа
стихія кохання
надії нема
останнє бажання
останній рядок
і тисну курок)) 

 10.09.2013 08:53  Лана => © 

Дуже романтично...Вірно підмічено про піднебесну владу, якій ми належим. Легко, гарно, осяйно...Тільки чудово! 

 10.09.2013 07:59  Тетяна Ільніцька => © 

І тут дощ як стихія кохання... Останній рядочок дуже сподобався. 

 10.09.2013 07:05  © ... => Каранда Галина 

Дякую... 

 10.09.2013 07:00  Каранда Галина 

класно 

Публікації автора Деркач Олександр

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо