Ожина

з рубрики / циклу «Політичне»

Сонце йде шаленими роками,

Але час зробив все, як схотів.

Я така ж, із синіми вустами,

Вилізаю знову із кущів.

Я поріжу ліву руку знову,

Знов аж сльози виступлять з очей.

Просто у ожини власна мова,

Мова гострих, ріжучих ночей.

Я така ж дитина, тільки вища,

Очками, мов визнаю вину.

Я вже знаю більше, та навіщо?

Все таке ж, як півжиття тому.

Час летить, а в мене сині руки.

Час летить – ожина не пуска.

Що ж, до літа! Довга мить розлуки

З синявою рідного куща...

Візьміть участь в обговоренні

23.06.2016 23:46 Ольга Терен => ©

Гарний вірш. Всі ми - в душі діти...А поети - і поготів...а ще філософи...

17.07.2013 07:41 Олена Вишневська

І мені Ваші сині вуста сподобалися :)

19.07.2012 09:36 Деркач Олександр => ©

Я така ж, із синіми вустами, Вилізаю знову із кущів. - уявив, прикольно! ДУЖЕ сподобалось!

18.07.2012 10:35 Тетяна Чорновіл => ©

Гарно, Олюшко! Твоя синь уже перебралася на губи й руки! :))))

Дуже гарно! Ці останні поезії справді дуже чудові! Щось відмінне вчувається, якась нова майстерність з`явилася. Подорослішала наша Оля? Певно, річ не лише у цьому...

17.07.2012 20:18 Лідія Яр

Чарівно, Олечко. Так щиро.

17.07.2012 18:55 Крісман Наталія

Хай ожина дряпає до болю,
Аніж терня долі в серце коле!

класно... (там, мабуть, Ворд постарався і виправив тобі знов на знову...в другому стовпчику)
Та скільки там ще того пів-життя!)))))) дитя ще, я ж кажу!) хоч і дуже талановите!)))



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ