Кисло-солодка осінь
з рубрики / циклу «В шелесті опалого листя. Осінь»
Кисло-солодка ожинова осінь
Стебел колючих спиняє той острів:
Стій, зупинися на хвильку, лиш зовсім
і серед лісу залишися гостем.
Серед дозрілих ожинових ягід
Мить зупинилась, я також присяду!
Листя обтрушує, вічності явір,
Там біля нього знайду я відраду.
Добра, смачна... Це вируюча осінь.
Погляд чарує, і не відвести.
У її лоні вже губляться очі
Вітер продовжує клени трясти.
Всі відчуття у полон захопила;
Мабуть це вдача у неї така -
Зверху легенько, мов янгола крила
Листя упало, торкнулось чола.
14.10.2011
