Ти любиш грати сірниками,
при мерехтінні нічної лампи.
Складати тайні криптограми.
Палити їх, ламати навпіл.
Тримати вогник до кінця,
а потім дмухати на пальці.
Допити каву до денця,
там гущина пророчої субстанції -
тобі віщує самотні будні,
холодне сяйво Водолія,
і день у день твоє майбутнє,
як той сірник в руках зотліє...
Чи вже спалити все дотла,
що ледь жевріє блідим тлінням.
Але минуле, чорне як зола,
бруднити буде твоє сумління...
В твоїм єстві палка пожежа,
що навіть погляд обпікає,
і знов в твоїй руці, бентежній,
самотній вогник сірника...
