22.07.2012 22:53
-
181
    
  1 | 1  
 © Крісман Наталія

ЗАҐРАТОВАНІ ДУШІ

Каземати в обіймах ночі

Зазирають до віч людям,

В них відлунюють болем в грудях

І ховають його в цемент.

Заґратовані вікна хочуть

У обіймах когось стискати,

Волелюбцям ставати катом

І розчавити їх ущент.


Заґратовані наші долі,

І рахунок їм – тисяч сотні,

Упокорено йдем самотні

В невідомості водоворот.

Розгубили жадобу волі

Під розкресленим в клітку небом.

Ми забули – чого нам треба?

Ми забули, що ми – народ?...


Заґратовані душі марять

Свіжим вітром в спекотну днину,

Зорепадом у небі синім,

Життєдайним рясним дощем.

І нема в світі гіршої кари

За найбільші в житті провини –

В ріднім краї ставати чужинцем,

Як неволя гірка пече!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.07.2012 09:39  Деркач Олександр => © 

Гарно написано, патріотично, з болем...