Відбиток у воді
з рубрики / циклу «Ідучи стежками додому...»
Берег тоне у воді,
мов жива хвиляста постать.
Несе спогади мені -
мов руйнує час і простір.
Вітер в хвилях, наче сон -
інший світ, німий, знайомий.
То дзеркал, таємний фон -
вир буття там, несвідомо.
Ллються відблиски думок -
миті в, вічності, альбомі.
Кожна хвиля, як струмок,
з очеретів нерухомих.
Слід, як спогад у воді -
та згадати він не в змозі.
Що казав, шептав тобі
я, йдучи по цій дорозі.
Берег миють хвилі-дні;
він спиняє їх, як сльози.
Мають віру, що живі
у відбитках верболози.
12.07.2012
