біля греблі літа килим,
зябродишні вийшли з вод,
плюскотіли хтиві віли,
жаб зганяючи з болот -
аби глянули угору,
на оте творіння рук,
на скелет хисткий потвори,
від якої скрип та грюк -
ось хто спати не дає їм,
ось хто душу їм ятрить!
як примара за аєром
понад ставом височить.
ясину вчинив зелений
болотюг болотяник -
на обличчя жасний лелик! -
жаб пожер і знову зник...
ранок в день, а день у північ -
і минулася доба.
крик у ніч останніх півнів,
як відбій трубить труба.
а до зір у піднебессі
заскрипів в пралісі млин -
свідок Всесвіту старезний,
часу злам... чи тільки згин?..
.gif "{#}")
