Багрянокрилий янгол
Багрянокрилий янгол плаче росами,
Ширяючи у прохолодній рані
Садами, між старими абрикосами,
Що в свитку воскову стоять убрані.
Дірявить сонцем хмари із надією,
Про теплий день. На трав’яну палітру
Гілля, листви здригається завією,
Від подиху негаданого вітру.
Всміхається лоза очима спілими,
В окладі вій з льодинок паморозі.
Шапчинами вітають поруділими
Грибниці, перехожих при дорозі...
Замре печальний янгол сяйвом в просині,
Промінчиком зашарудить по лісі.
Мов окрик літа зблисне серед осені,
І розчиниться в дощовій завісі.
