27.07.2012 15:48
-
190
    
  2 | 2  
 © Крісман Наталія

Від нелюбові, Господи, спаси!

Ніщо так не болить - одна любов лиш,

На роздоріжжі долі й нових драм

Стоїш один, мовчанням вбивши голос,

Туман довкруж, а ти - самотній колос

Посеред поля віч-до-віч вітрам…


Куди тепер? Де він – твій шлях до щастя?

Тягар утрат не зрушити за раз.

Хтось не боїться знову в прірву впасти,

А хтось цей світ готовий вже й проклясти -

Усіх розсудить невблаганний Час.


Ховає ніч думки на дно бездонне,

Втікають сни в безсоння поза-світ,

Людські жалі звисають з неба гроном,

Вітри - знавці сумних лише симфоній,

В яких нам не знайти на все одвіт.


Вчорашня пам`ять завтрашній не вірить.

Вчорашні сни втамують ненасить?

Нова любов не житиме без віри,

Без неї навіть світ здається сірим,

Від нелюбові, Господи, спаси!

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 27.07.2012 17:53  © ... 

та це я так, повагалася, там, де любов - нелюбов не оселиться...

 27.07.2012 16:32  Каранда Галина => © 

Вчорашня пам`ять завтрашній не вірить.

 - оце зачепило... так, не вірить.... а де ж її, ту віру, взяти....