перекинуті мости через виблиски і блиски
чути поскрипи мостин юрмо-скупченого дійства
в блискавицях далечінь кличе окликом гортанним
чи починок, чи почин - пада в розпачу останній
не дотягнеться, нестямний, у коловертню до кіл
до колес що білі спиці, палять очі наче сіль
променисті коси сонця, сміх червоний зоряниці
дзвінко їде в колісниці, що запряженая цугом
чути постуки копит і веселий вітер дмуха
насторожуючи вуха
до зеніту часів стук потягнувся мов серпанок
в синій танучи імлі
і не бачити, не чути крізь хихикання прощання
як, зникаючи, зітхнув чорний сутінок останній
розкидаючи безладно роси світлі по землі...
