Прокинувся посеред ночі...
Прокинувся посеред ночі.
Чому не спиться мені знову?
Неначе вдень відкриті очі.
Зорю стрічати світанкову
Іду, вдягнувши ся, надвір.
В садочку тихо, ані звука.
Лягає, наче на папір,
Відтінків різнобарвних злука.
Літають кажани беззвучно.
Там де-не-де роса блищить.
Присяду на ослоні зручно.
Парує, може задощить…
І зорі, й місяць, і хмаринки
Кружляють в небі у зеніті.
І я не сплю біля хатинки,
Немов один в цілому світі.
Травнева ніч. І духмяніє,
Квітує й зеленіє світ,
Й неначе від весни п’яніє,
Й виблискує мов чароїт.
Ось він момент, та мить щаслива,
Коли забудеш ти про все.
Ніч швидкоплинна і мінлива
Щось надзвичайне принесе…
І сум, і радість, і тривога
Впадуть немов імла на листя.
Щаслива й водночас убога,
Моя ти доля, мов розхристя…
І ти пригадувати будеш
Через роки ті відчуття…
Й за тим відгадувати мусиш –
Що ж то було? – усе життя.
