Фото перед школою

1959

У сяйві ламп незвично душно,

Фотограф попередив строго,

Що треба стати непорушно

І не займати тут нічого!

Зробити фото мама хоче,

Ще поки не пішла до школи.

– Не кліпай! – голосно шепоче…

Ото ще! Не всміхнусь ніколи!

Портфель від брата вже дістався,

Старенький, вигляду сумного…

Щастить, що брат ще хлопцем вдався,

Бо й форма теж була б від нього!

В весняній бобці жарко дуже,

І пізно, звісно, роздягатись.

Всміхнутись просять, та байдуже.

Чого б я мала усміхатись!

Хоча… Могла б… Мені не важко.

Та зранку сум чогось проймає.

Клац! І не вилетіла пташка!

Я знала – тут пташок немає!

Учитись буду – на відмінно.

Ходімо, мамо, звідси! Жарко!

На фото вийду, як дитина,

Але на осінь – я школярка!

Візьміть участь в обговоренні

03.08.2012 12:37 Сашко Новік

Класно, дуже сподобалось

02.08.2012 16:54 Каранда Галина => ©

) то такий фотограф, що не змусив посміхнутися!) так Ви на все життя серйозною й залишилися.
хороший вірш, і тема хороша, і фото...

Фото неймовірне... Недаремно кажуть: хочеш передати контраст та атмосферу - знімай чорно-біле фото...

02.08.2012 15:24 Володимир Пірнач

Я пам"ятаю теж хотів в школу, навіть завдання, яке нам давали виконати, списав у когось.. дуже хотів, а потім нічого, відпустило, через пару років :)
Гарно.
Плюсую.

02.08.2012 11:59 Оля Стасюк

Дуже милий віршик) І фото)

Клац! І не вилетіла пташка! Я знала – тут пташок немає! - життєва мудрість, не стосовно ситуації, а взагалі... дуже сподобався вірш, я теж пам`ятаю цей момент, дуже схоже, а фото - супер!!!

02.08.2012 10:32 Ірина Затинейко-Михалевич

щемно!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ