03.08.2012 16:25

-

236

6 | 6

 © Тетяна Чорновіл

Винна!

з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»

Душа на Тіла суд ішла,

В провин убравшись ахінею,

І дивних звинувачень мла

Клубилась хмарами над нею.

Ті звинувачення Язик,

Як прокурор, став лепетати.

На шепіт сходив, то на зик:

– Підсудна мріяла літати!!!

Є й свідки: Вуха, Очі, Ніс.

За себе кожне говорили,

Так чесно, впевнено клялись –

Все чули, нюхали і зрили!

Під тиском доказів страшних

Захисники, лякливі П’яти,

Скотитись радили до них

Чи просто ними накивати.

Душа ж лиш сутність неземну

До Розуму-судді здіймала.

Нарешті визнала вину,

Бо навіть алібі не мала.

Й вагою то за двадцять грам,

А заважала Тіла втомі!

Звершився суд – безчестя храм,

Безумства вироку відомі.

Що собі думала вона?

В польоти Тіло зазивати?

В острог! Доведена вина!

Останнє слово не давати!

За співчуття Душі без меж

І за співучасть неритмічну

В науку іншим Серце теж

Заслали в каторгу довічну.