Втеча
на белебні берега настил овальний, мастильно намощений
міста поміст
тут голови сунуть під оплеск овацій і ріжуть без візи
під вереск і писк
одрізане тіло кладуть до кишені, як кладуть окрушину
у носовик
таємно показують, кажучи жахно
- свічки запаліть
в кружало закочують тіло усміхнене, чхають в долоню
за браком хусток
і, стримно зітхнувши, заплющують очі, осану співають
про себе в умі
а потім навшпиньках росходяться, стиха шепочучи щось
по кутках, по кутках
зберуться потайки на рогу всіх вулиць з обличчями злими
і пострілом рот
і, мружачи око, смакуючи, цілять більярдною кулею
нижче пупа
остання потала і мука остання, з останньої сили пливсти
вже не сила
душі твоїй душно, душі твоїй тяжко у колі солоному
холоду моря
що буде, те й буде - забуте розбудиш. пливи без оглядки
пливи ж но!.. пливи
