Коли сказ шепоче на вухо…
Де прірва та, в яку летить нестримний час?
Де тінь сумління, що колись вкривала нас?
І котрий з нас кричав востаннє «пас»?
У сиву даль злітав останній кінь-пегас,
І страшно стало… наче світ вже згас.
Всесвітній сказ вбивав усіх нас межи час.
Кого цікавить дивний папуас?
І хто протягне руку в трудний час?
Хто ж буде спас? Хто забере на свій баркас?
Боюсь, везтиме звідси тільки Флегіас*.
