... Віджаї
Димляться пахощі жасмину,
в букеті з запахом сигар.
Шаль, із кашмірської пашміни,
голубить ніжно твій загар.
Ти не вернулась з Амрітсару,
твоє життя, все там , на Сході,
де звук, чарівної ситари,
бере в полон своїх мелодій.
П`ємо, з лимоном, холодне віскі,
бурштином сяють два бокала.
І вже налитий чай, індійський,
із ароматом білого сандала...
А ти питаєш - чи пам`ятаю,
яка була з нас дивна пара?
Звичайний хлопець і Віджая,
незвична дівчина, із Амрітсару.
Одна лиш мить і казка щезла.
Один - наш день, а тисячі ночей -
чужих, самотніх і безмежних,
де все - незмінний стан речей.
Київ-Прилуки, 1979р.- 10.08.2012р.
