Я винайшов машину часу
І полетів у сиву давнину,
Коли село лиш зародилось наше,
Коли ішло козацтво на війну.
Побачив я далеких наших предків
І сивого Маркела у гаю –
Він пригостив мене пахучим медом,
І розповів історію свою.
Історію про те, як зародилась
У нього думка, щоб монахом стать,
Бо в світі зла багато знов з`явилось –
Молитвами хотів людей він врятувать.
Трудивсь, моливсь, ніс Слово Боже людям,
Хоч не Спаситель, лиш простий монах,
І вірив, що добріші стануть люди,
І попадуть у Рай на Небесах.
Це був лиш сон, як засторога людству,
Бо в світі знову відродилось зло –
Брехні багато, підлості й розпусти –
Це все багато горя принесло.
Та вірю я, як предок наший вірив,
Що все ж добро сильніше, аніж зло.
І знову нам Господь зорю засвітить,
Й прославиться Маркелове село.
с. Мархалівка, 2012
