26.07.2012 15:02
-
235
    
  5 | 5  
 © Тетяна Чорновіл

Спіралі Часу

Спіралі Часу

з рубрики / циклу «РІДНИЙ СВІТ»

Пан Час на нитку забуття

Думок нанизує коралі,

Складає в стос провин сміття,

Змінивши світу сприйняття

На вищому витку спіралі.


А сам, окрилений, летить

В нове осмислення виточка.

Спішу за ним, і не гнітить,

Лиш трохи душу холодить

Кінцева тупикова точка.


Збираючись в спіраль чужу,

Все ж обернусь назад на злеті

І через часову межу

Про світ мій згадку збережу,

Мов оберіг у амулеті.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 26.07.2012 21:50  Сашко Новік 

класно.

 26.07.2012 19:12  © ... 

Народ! Дякую за гарні відгуки! Боюсь, щоб не завис комп! Дуже приємно!

 26.07.2012 18:48  Оля Стасюк 

Картинки - супер) Вірш дуже сподобався.

 26.07.2012 16:52  Крісман Наталія 

Люблю спіралі, гарні вони у Вас вийшли!
 
Диво-снами душа омивається
І у сонячнім промені пеститься,
До Ярила і молиться й хреститься -
Все в житті по спіралі звивається...

 26.07.2012 16:30  Деркач Олександр => © 

Цікаво заспіралили, прямо в точку

 26.07.2012 15:45  Каранда Галина => © 

цікаво.... у Вас час окрилений... я його чомусь зовсім байдужим уявляю....

 26.07.2012 15:37  Недрукована 

Дуже гарно!
Особливо про тупикову точку сподобалось))