Спіралі Часу
з рубрики / циклу «РІДНИЙ СВІТ»
Пан Час на нитку забуття
Думок нанизує коралі,
Складає в стос провин сміття,
Змінивши світу сприйняття
На вищому витку спіралі.
А сам, окрилений, летить
В нове осмислення виточка.
Спішу за ним, і не гнітить,
Лиш трохи душу холодить
Кінцева тупикова точка.
Збираючись в спіраль чужу,
Все ж обернусь назад на злеті
І через часову межу
Про світ мій згадку збережу,
Мов оберіг у амулеті.