Обридли вже чужі монастирі...

з рубрики / циклу «Наодинці з кавою й собою»

Обридли вже чужі монастирі.

А свій устав?.. – теж писаний з чийогось,

І десь давно затверджений вгорі,

Щоб все було не гірше, ніж у когось.

І план один: родивсь, хрестився, вмер…

Та й в проміжку – свободи не багато.

Єдине, що лишилося тепер, -

Старатися не все впускати в хату.

Хай за порогом тулиться брехня,

Хай мерзне нЕнависть і скреготить зубами…

А я люблю, як в злагоді рідня,

І як на ВИ звертаються до мами…

Лубни, 21.8.2012

Візьміть участь в обговоренні

22.03.2013 11:07 Дебелий Леонід Семен... => ©

За останнє дякую, це дійсно в унісон! "Старатися не все впускати в хату" - 20% української друкованої продукції! А старший брат і не роззувається, а нашим манкуртам тільки мамона на умі...

23.08.2012 13:41 Оля Стасюк

Гарний вірш. Особливо кінець.

22.08.2012 15:25 Ірина Затинейко-Михалевич

сильна поезія! ...останній рядок - відбиток української шани до матері-берегині роду... !!!!

22.08.2012 10:47 Володимир Пірнач => ©

Крутяк!
Шикарний текст, дуже сподобалось.
І ще одне: це дуже круто коли до батьків звертаються на Ви, але я, нажаль, так не вмію..
Плюсяка!

21.08.2012 23:37 Ницик Андрій

Гарний вірш. Повністю згоден, у людини має бути щось своє. Якщо ж його відбирають, чи вона відмовляється від нього сама, то далі починаються проблеми...

21.08.2012 23:37 Ницик Андрій

я недавно читала Григора Тютюнника, то наш земляк, так там він про дядька вустами ЛГ каже "дядько прийшли..." може, й запозичене, але дуже-дуже давно. Традиційно в Україні батьків дуже поважали і не сміли перечити. Сказати батькові "брешеш" - то вже великий гріх...

Дуже гарно. І нехай оте все погане буде далеко-далеко, а в хаті мир, любов і злагода. До мами на Ви-мені подобалося завжди, але наша мама була проти, то ж тикаю.

Гарно! Знаю, що Ви, але я чогось подумала про внутрішню еміграцію. Знову нас туди загнали.

Чудово!



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ