Чекаю щастя
з рубрики / циклу «Трикутник пера, аркуша і музи»
А так хотілось щастя надлюдського!
Ну що ж, хотіти - доля, та не більш.
Я в сні сьогодні бачила Нікого,
Який і надихнув писати вірш.
Я тільки пам"ятаю синє море
І неймовірно слизькі камінці.
Я думала, що хтось вві сні говорить,
А то був плескіт крапель у руці.
Сніги вертілись, була кров болюча,
Було і небо - тільки те, що в сні.
А я на тім камінні неминуче
Чекала щось й всміхалася весні.
Я точно знаю, що чекала долі
Щасливої, як тисячі картин.
Навколо мене бився шум прибою,
Був мох слизький. І кількасот краплин.
Мені приснивсь тоді й чужий цілунок,
І немовля, і місто, і авто.
А я чекала дивний подарунок,
Якого, певне, бути не могло.
Я тільки плач почула - й озирнулась.
Й прокинулась. Це все було вві сні.
До сонця й до троянди усміхнулась
І всілася чекати на вікні.
