СИЛА В’ЯЗКОСТІ
з рубрики / циклу «ПСИХОЛОГІЧНЕ»
Стікає в вир струмок життя,
Убравшись в барву чорно-білу.
Все більше відбирає силу
Липкої в’язкості тертя
Сонливе.
Куди потоки змін несуть?
Який в них вищий сенс? Не знаю…
Все глибше й глибше поринаю
У в’язкості тягучу суть
Бездумно.
Та й де, скажіть, набрати дум
У дальніх закапелках часу,
Де кожну мить вразливу зразу
В’язкий обволікає глум
На злеті.
Кого там розбирає сміх
Від надв’язкого лепетання?
Немає сліз. То мить світання
В очах набридливо живих
Роситься.
Так важко сном в’язким пливти,
Який безсонна ніч створила…
Та що це? Мрії дужі крила?
Чи серце тріпотить? Лети!
Ти вільна…
