Безмежний світ, вузьке життя і мрії
Безмежний світ, вузьке життя і мрії,
Ліхтар надій, невиправданих снів.
Захоплення свої в чужій стихії,
Фальшивості моря без берегів.
Думки, що вже були в користуванні,
Примірка осені чиєїсь на бігу.
Флірт з долею і з фатумом змагання,
Недбало кинуте: «Колись прийду».
Минає час, обіцянки забуті,
нервовий сміх, гітари плач гіркий.
І мрії ланцюгами десь прикуті,
Світ не безмежний вже, а геть малий.
