І восени буває небо синім
І сонце сліпить очі, сміючись.
Та холодніші ранки, довші тіні,
Й дерева чомусь в жовте одяглись.
А на асфальті – біла хризантема.
Загублена й потоптана людьми.
Чарівну квітку, осені емблему
Безжально віддали нічні й пітьмі.
Візьміть участь в обговоренні
14.04.2011 19:59 |
Прекрасний вірш! Хочеться його читати знову і знову! |